Запрошуємо Вас в цікавий екскурсійний тур Полтава - Диканька - сотенне козацьке містечко Великі Будища (інтерактивний музей українського весілля) - столиця українського гончарства Опішня. (за поганих погодніх умов можлива заміна на Національний музей-заповідник М.В. Гоголя).
Пориньте в таємничий світ Миколи Васильовича Гоголя і князів Кочубеїв! Під час туру ми побачимо два привида! У Диканьці відвідаємо Миколаївську і Троїцьку церкви, спустимося під землю в сімейний склеп роду Кочубеїв, відвідаємо Тріумфальну арку, 600-800 літні дуби, Пивоварський ставок і парову машину, яку перемещали з поля на поле 15 пар волів.
- Мандруємо до музею «Українського весілля», де на нас чекає цікава та надзвичайно колоритна інтерактивна екскурсія з елементами театралізації. За козацькими традиціями початку XVII століття ми зіграємо справжнє українське весілля, в якому головними героями будете саме Ви, наші найкращі туристи!
Поміж Вас оберемо молодят, яких ми весело одружемо :-) На козацькому весіллі - це Князь і Княгиня, дружка, світилка, братики, мама теща та мама свекруха! А за самогон на весіллі відповідає поважний дядько Йосип. (Той самий дядько Йосип, що горілку носить)
А що ж за весілля без козацього самогону? В сотенному козацькому містечку Великі Будища самогон - справжній, міцний та ще й з перцем! Кожен бажаючий матеме змогу скуштувати не тільки самогон, а і традиційний гастрономічний весільний бренд Полтавщини "весільну шишку" з узваром і медовим пряником!
( Увага! Гастрономічні витребеньки доступні тільки при попередньому замовленні).
По завершенню українського весілля на Вас чекає оглядова екскурсія козацьким селищем В. Будища - сотенним містечком Полтавського козацького полку, де Ви побачите пам'ятний знак на місці підписання Україно-Шведського договору (союз Карла XII, І. Мазепи та К. Гордієнка) та Троїцьку церкву середини XVIII століття.
- Обід. Покуштуємо Традиційну українську кухню на хуторах близь Диканьки. (Меню оберете, яке забажаєте. Харчування у вартість туру не входить).
- Мандруємо до столиці українського гончарства - старовинного козацького містечка Опішні, що розміщене на пагорбах понад річкою Ворскла. Опішне не тільки «найвище» поселення Полтавщини (208 м над рівнем моря), а й одне з найдавніших поселень на Полтавщині. Згідно з археологічними знахідками, виявленими на околицях селища, ця територія була заселена ще у добу неоліту. Саме у неолітичний час набуває широке використання керамічний посуд. Наприкінці XIV століття територія Полтавщини увійшла до складу Литовської держави. Місцеве населення вело боротьбу проти нападів кочівників. 1399-го року литовський князь Вітовт зазнав поразки у битві з татарами на березі Ворскли. А вже в 1654 році Богдан Хмельницький одержав в особисте володіння місто Гадяч з навколишніми селами та містечками, у тому числі й Опішню.
На сьогодні Опішне - містечко-музей. Ми пропонуємо оглянути найбільший з них - унікальний в Україні Національний музей-заповідник українського гончарства, де на нас чекає цікава екскурсія та майстер-клас на гончарному крузі. Гончар(ка) допоможе Вам власними руками створити маленьке гончарне диво :-)
"Закоханий кентавр". Щоб зрозуміти його таємницю - варто поглянути йому в блакитні очі :-)
В експозиції музею просто неба представлені ексклюзивні авторські роботи опішнянських гончарів, а також майстрів з багатьох країн світу, які беруть участь у щорічних фестивалях монументальної керамічної скульптури. Фото деяких робіт можете бачити на нашому сайті. Уявіть, що таких скульптур в Опішні сотні :-) і щороку їх кількість лише зростає!
Вас певно то не здивує, але найбільшу увагу українських туристів привертає саме "Дама з міста" незважаючи на те, що засмагає вона топлес в віддаленому куточку музея подалі від дитячих очей :-)
Як бачите, на подвір'ї музею розкинувся так званий Гончарський етнопарк (галерея монументальної й садово-паркової глиняної скульптури). Просто неба стоять неймовірні витвори найрізноманітніших розмірів і форм, виконані митцями з різних міст України – переможцями Всеукраїнських гончарських фестивалів, що проводяться в Опішні. Тут і янгол із куришкою (підставкою для свічки), й усміхнений вусатий дідуган із люлькою, й традиційні опішнянські фігурки, лелеки, що символізують розмноження роду і є своєрідним оберегом Опішні, й оголена молодичка, що читає журнал "Наталі" і за якою спозирають крізь тин цікаві сельчани, й закоханий кентавр та хор козаків.
Не менш цікаві експонати й у самому музеї. Чого вартий, наприклад, мисник, заставлений посудом із різних куточків України: тут і теракотові (не покриті лискучою поливою) глечики, в яких на диво довго зберігається молоко, і куманці для лікерів, що зодягалися на руку, й горщики та ін. У музеї можна переглянути виставку унікальних фото кінця ХІХ ст., ознайомитися з колекціями декоративних тарілок, навіть власноруч виготовити свій глиняний витвір. Ні з чим не зрівняне відчуття, коли під пальцями оживає кавалок глини, витягується, набуває форми, перетворюється на виріб.
Мабуть, найкраще враження від музею висловив у 1999 р. Єжи Бар, тодішній посол Польщі в Україні: "Я думав, що глину побачу, а побачив народ".
По завершенні екскурсії музейним містечком мандруємо на гончарну ярмарку, де за ціною від 5 гривень можна придбати гончарні вироби, іграшки, посуд місцевих майстрів та й не тільки:-) Дивовижний світ з глини!
А ще Опішня - це сливи! Бо коли вони достигають, - Опішня синя від слив! Сам І. П. Котляревський у четвертій частині «Енеїди» згадує про опішнянські сливи:
Латин по царському звичаю
Енею дари одрядив:
Лубенського шмат короваю,
Корито опішнянських слив,
Горіхів київських смажених,
Полтавських пундиків пряжених..
Прославляв Опішню і Панас Мирний: « Добре знайомі на Полтавщині опішнянські сливи. Сливи ті з породи венгерок, або, як тут (та й краще ж) зовуть їх, угорок, великі, м'ясисті і пригодні для солива... Її кожен знає. Знає й її людей високих, моторних, що з здоровенними бочками солоних слив роз'їжджають усюди по ярмарках..
Але є одне але... Знову це "АЛЕ"!... Екстремальна погода...
Коли опішнянський глиняний дракон наповнює раз за разом горщика дощовою водою, а сам музей просто неба розташований на пагорбах, де вітер - володар, варто замість Опішні мандрувати до М.В. Гоголя додому :-) По часу та по відстані теж саме, тільки в домі Гоголя в дощову та холодну погоду комфортно та затишно :-)
В разі екстремальних погодних умов радимо замість Опішні обрати Василівку, де на нас чекає Національний музей-заповідник М.В.Гоголя, що є одним з найбільш туристично привабливих місць України. В одному із сіл на Полтавщині, серед неповторної української природи, стоїть одноповерховий будинок з чотирма дерев’яними колонами, поруч із ним – невеликий флігель. Тут, у колишній Василівці (нині с. Гоголеве), жив Микола Васильович Гоголь. У цьому мальовничому куточку пройшли його дитячі та юнацькі роки. Тут він відкрив світ, сповнений зворушливих, сумних і веселих легенд, поетичної фантазії.
Ближче до завершення екскурсійного туру Полтавщиною! Якщо дозволяє час і є бажання - можливий гастрономічний факультатив: дегустація крафтового Полтавського пива (три сорти) та славнозвісних полтавських настоянок (Обліпихівка, вишнівка, малинівка, хреновуха, медовуха), а також різноманіття копченостей.
Близько 18.00 повертаємося в Полтаву. Якщо дозволяє час - квест-екскурсія Алеєю Гоголівських героїв (тривалість туру 8 годин)
Comments